— У наших волонтерок пенсія, як правило, мінімальна, — розповідає Таїса Миколаївна. — Але одноголосно вирішили допомагати бійцям. Дізналися про те, що їм не вистачає питної води та натільної білизни. Зібрали гроші та закупили воду, а от із пошиттям було важче, адже серед нас немає жодної професійної швачки. Тоді Раїса Афанасіївна Баранівська привезла з дому стареньку швейну машинку. Я придбала трохи ситцю. Першим нам допоміг депутат міської ради Юрій Мойсеєв, придбавши тканини для пошиття 50 пар білизни. За продукцією приїхали самі бійці. Вони були приємно здивовані, дуже дякували нам.

Згодом за підтримки небайдужих людей з’явилося декілька швейних машинок. Одну в 2014 році з Новограда-Волинського привезли бійці. Іншу передала житомирянка, котра багато років живе в Америці. Новий оверлок — подарунок Артема з Бельгії, котрий також переклав інструкцію, а оверлок передав через тернопільських далекобійників.

— Нас підтримує Фонд родини Ро­зенблат, — говорить Таїса Войцеховська. — Відтепер у нас є багатофункціональна швейна машинка. Фонд забезпечив нас і тканиною. Для пошиття білизни використовуємо, як правило, тканини «теплого» кольору марки «дитячий варіант» — із ведмедиками, зайчиками, лисичками.

Нещодавно у рамках реалізації проекту «Добрі руки — відважним серцям» із міського бюджету спрямовано кошти на придбання для «Бабусиного батальйону» гуми, ниток, ножиць, 200 метрів тканини, з якої можна буде пошити близько 800 одиниць чоловічої білизни. Підтримують волонтерок виконком міської ради, чорниця Іоланта.

Звичайно, жінки дуже раді такій увазі, згадуючи, як раніше зверталися за допомогою до громадян, у магазинах купували простирадла, підодіяльники, прали їх, а потім шили з них білизни.

— У Житомирському військовому госпіталі один із поранених артилеристів, показавши рукавички із джинсів пошиті його мамою, запропонував пошити такі ж для інших бійців, — говорить Таїса Миколаївна. — Мешканці відгукнулися на наше прохання, розпочали приносити до нас речі з джинси та вельвету. Ми ж шили не лише рукавички, а й виготовляли шорти, які потім передавали пораненим у травматологічне відділення госпіталю.

Спеціальні подушечки із гумою для бійців — замовлення танкістів. Ми прикріплювали до них хрестики, що були освячені , а згодом, дитячі іграшки. Бійці 95-ої окремої десантно-штурмової бригади дуже дякували нам за такі подарунки. Дружина одного з військовослужбовців на знак вдячності принесла нам торт і розповіла про те, що нашу подушечку чоловік у зоні АТО завжди тримав під бушлатом. Саме вона врятувала його від осколка, стала талісманом.

Жінки завжди зі сльозами читають листи-подяки від бійців за материнську турботу про них, за посилки з чаєм, печивом, подушками, теплими шкарпетками і «бабусиними труселями». Бабусі впевнені, що завдяки волонтерам Олегу Бойку та Олександру Таргонському їхні речі обов’язково передадуть тим, хто цього потребує. Адже на їхній пам’яті -прикрий випадок, коли непорядні люди зв’язані шкарпетки для бійців АТО пустили у продаж на ринку.

Як розпочали ці жінки з 2014 року шити, так і не припиняють. Приходять працювати за будь-якої погоди.

До речі, члени Житомирського відділення Всеукраїнської благодійної організації «Турбота про літніх в Україні» допомагають не лише бійцям, а й літнім людям.

— У нас працюють гуртки, де можна навчитися вишивати, в’язати, обмінятися кулінарними рецептами та поспілкуватися, — розповідає Таїса Войцеховська. — Нині волонтери опікуються 20-ма маломобільними громадянами вдома. Наша допомога полягає у тому, щоб принести таким людям з аптеки медикаменти, сходити на ринок, купити продукти в магазині, прибрати у квартирі, часом просто поспілкуватися. Працюємо за міжнародними проектами. Один із них — «Покращення звітності уряду через моніторинг з боку літніх людей в Україні» — вже реалізовано. Думали, що не впораємося із завданням. В рамках проекту взялися вивчали культуру обслуговування у громадському транспорті, ціни в аптеках, домоглися проведення світла в єдиному підземному переході... Після перевірки роботи волонтерів британцями наше відділення посіло перше місце в Україні. Головне, що ми відчуваємо себе потрібними суспільству.

 

Погода

Фотоетюд

Фотоетюд27042018

Квітень — місяць цвітіння.

Фото Володимира СОБОЛЯ.

Лінки