Епідемія коронавірусу не стихає, кількість захворілих зростає, а за числом смертей від цієї недуги Україна в середині листопада вийшла на третє місце у світі й друге місце в Європі. Одне слово, ситуація — невесела...

І на цьому тлі інформаційний простір розбурхало відеозвернення Президента Володимира Зеленського, яке було оприлюднене 15 листопада. У ньому глава держави пообіцяв підтримку постраждалим від хвороби. А ще заявив про цікаву ініціативу, яку можна вважати стимулюванням вакцинації. Кожному, хто зробить дві дози щеплення, держава перерахує 1000 гривень.

«Батіг» і «пряник»

Ідея, погодьмося, — доволі оригінальна. Якщо досі ініціатори вакцинації використовували переважно «батіг» (примус щеплюватися різним професійним категоріям, недопуск на роботи невакцинованим тощо), то тепер взялися за «пряник». Саме таким «пряником» виглядає оця тисяча гривень. До речі, гострослови вже охрестили ці гроші «Вовиною тисячею» — за аналогією з «Юліною тисячею» (грошима, які видавав уряд Юлії Тимошенко у 2008-2009 роках в якості компенсації за «згорілі» радянські вклади).

Але якщо гроші «від Юлі» видавалися готівкою, то тисячу гривень «від Вови», судячи з усього, в руках потримати не вдасться. Чому? Бо Президент у своєму зверненні обме­жив сферу використання цих коштів. Їх буде переказано через додаток «Дія» в Інтернеті. На ці гроші можна буде придбати абонемент у спортзал чи фітнес-клуб, відвідати кінотеатр, театр, музей, концертний зал чи виставковий центр або купити квитки для мандрівок усередині країни — на внутрішні авіа- та залізничні рейси.

Подібне звуження використання «Вовиної тисячі» вже породило масу коментарів і фахівців, і простих громадян. Чимало експертів кажуть, що таке стимулювання більше націлене на молодь. Адже саме молодим та активним людям цікаві спортзали, фітнес-клуби, виставкові центри та мандрівки потягом чи літаком. А тим, хто старший, подібні стимули мало цікаві й потрібні.

«Людям ця тисяча точно була б не зайвою, — зауважив екс-спікер Дмитро Разумков. — Але для багатьох піти в кіно чи музей є недозволеною розкішшю. Людям часто не вистачає на елементарні речі. Видається, що це ніби робиться під окремо взяті студії, які роблять інформаційний контент. Якщо чесно — це соромно».

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 23 листопада 2021