Під час нещодавньої сесії Житомирської обласної ради депутати, як мовиться, одним махом ліквідували два обласні комунальні об’єкти оздоровчої сфери, які тривалий час служили жителям краю. Мова йде про обласний дитячий протитуберкульозний санаторій «Лісовий берег» та обласний лікувально-оздоровчий реабілітаційний центр «Полісся». Голосування за їх ліквідацію пройшло злагоджено та швидко, практично ніхто з обранців народу навіть питання не поставив: а навіщо це робити?

А ми таки вирішили задатися таким запитанням і розібратися: чому отак легко обласна влада закриває важливі оздоровчі заклади? Невже в них немає потреби? І що буде далі з цими ліквідованими установами?

Фінансування від держави — нуль

Спершу ми поїхали в «Лісовий берег». Розташований санаторій (вже колишній) у глибині соснового лісу на західній околиці Житомира. Побудували його відносно нещодавно — у 1996 році. Одночасно тут могли перебувати до 90 дітей віком від трьох до сімнадцяти років, яким у санаторії надавали фтизіатричну допомогу. Торік тут оздоровилися понад 500 дітлахів. Штат санаторного закладу нараховував 140 чоловік, а загальна площа будівель становить 8500 квадратних метрів. Плюс — велика територія навколо з допоміжними будівлями: три корпуси, школа, клуб, пральня, бібліотека, ігровий та спортивний майданчики, басейн… Справжнє оздоровче міні-містечко посеред лісу!

Тепер тут — тиша. На паркані — шлагбаум зі знаком «СТОП!», який нині набув похмурого символічного значення. Поруч — будка охорони. «Що ви хотіли?» — питає сторож. Пояснюю, що хочу поспілкуватися з директоркою ліквідованого санаторію Людмилою Кириєнко. Охоронець заходить у будку й кудись дзвонить по внутрішньому телефону. За мить визирає з дверей.

«Вона не хоче спілкуватися. Каже, що їй немає що казати. Її з сьогоднішнього дня вже звільнено, тож зараз збирає свої речі. Тут вже нікого немає з робітників. Та й дітей всіх вивезли ще місяць тому… Є лише голова ліквідаційної комісії, головний бухгалтер санаторію, але теж не бажає розмовляти з журналістами. І взагалі, вона заборонила вам тут щось знімати на фото».

Доводиться залишити територію закладу. Небажання керівництва спілкуватись виглядає досить дивно. Здавалося б, дирекція мала бути зацікавлена в розголосі ситуації, бити в усі дзвони, щоби врятувати санаторій. Натомість проект рішення облради щодо його ліквідації підготувала… сама Людмила Кириєнко, директорка санаторію. А депутати на сесії фактично без обговорення проголосували за це. Єдиний з них, хто подав репліку на захист санаторію — Тарас Собко (головлікар Житомирської районної лікарні). «Необхідно в майбутньому це приміщення використовувати для потреб медичної галузі та охорони здоров’я, — зауважив він. — А просто закрити його дошками та лишити на руйнацію — це буде злочин. Попередні покоління змогли знайти фінанси і це побудувати, а ми не можемо навіть утримувати…».

Чому ж влада ліквідувала цей санаторний заклад? Невже вся справа — у сумнозвісній медичній реформі? Виявляється — таки у ній.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 17 липня 2020