Житомир — тихе і спокійне місто у всіх сенсах його «провінційного» життя. Якщо й здригається у черговий раз телевізійний екран від політичних, соціальних чи то корупційних скандалів, то це, як правило, — десь у столиці, або в Одесі, або у Львові, або у Харкові.

Щоправда, в Житомирі також час від часу в публічну площину «прориваються» окремі скандальні повідомлення, та якогось потужного суспільного резонансу вони чомусь не викликають і реакція правоохоронної системи на них — м’яко кажучи, квола, іноді навіть зовсім незрозуміла. Нібито й кричущі порушення: то «недорахували» декілька мільйонів гривень, то «перефінансували» черговий довгобуд, то керівна особа очолила рейтинг порушень антикорупційного законодавства. Але ні тобі протестів, ні тобі покарань або звільнень, а вже про гучні посадки, навіть затримання, годі, як кажуть, і мріяти. Адже Житомир — тихе місто, хоча крадуть тут, мабуть, не менше, ніж у столиці. На душу населення.

Повідомлення у ЗМІ — як фронтові зведення

Якщо не щотижня, то щомісяця у ЗМІ можна прочитати повідомлення про викриття того чи іншого економічного або корупційного правопорушення в нашому обласному центрі. Іноді навіть обшуки проводяться. Але не більше. Як правило, звинувачувані або відбуваються легким переляком, або й взагалі повертаються на тимчасово втрачені посади та ще й солідну «неустойку» отримують. Про якісь конкретні «посадки» корупціонерів у Житомирі останніх 5 років узагалі ніхто не чув.

Всі добре знають (не лише чиновники), що можна непогано «заробляти» на будівництвах, ремонтах, оновленнях і т. п. А найкраще для цього підходять сквери, майданчики, фонтанчики, набережні, дороги, тротуари... Про вкладання нової тротуарної бруківки на вулицях Київській і Бердичівській «Житомирщина» інформувала не один раз. Нагадаємо лише, що її мали ще в кінці 2016 року постелити, а фактично завершили укладання в кінці 2019­го. А скільки переплатили за цей «довгобуд», вже й порахувати неможливо.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 16 червня 2020