Це популярне народне прислів’я має нині широку сферу образного порівняння. Ми ж на підтвердження його наведемо всього один, але показовий приклад і побачимо, як через нерозворотливість чи некомпетентність (а, можливо, й корупційність) окремих чиновників на околиці Житомира догниває величезний майновий комплекс державної власності, хоча на його базі можна було б організувати корисне виробництво, сплачувати податки, створити нові робочі місця. Тепер у того комплексу навіть назви власної немає: в офіційний паперах він фігурує як «окреме нерухоме майно в групі об’єктів по вулиці Вересівській, 15». Його колишня назва — «Український вірусологічний центр інституту вірусології і мікробіології України», а в народі раніше його називали простіше — «Ящурна станція».

Цей, тепер уже маловідомий, об’єкт на околиці Житомира був зведений ще у 1987 році й зданий в експлуатацію як центр по дослідженню особливо небезпечних хвороб тварин. Він належав Академії аграрних наук України і використовувався за призначенням до 1995 року. Вже 25 років підряд через відсутність фінансування не використовується взагалі. Він вражає, насамперед, своїми масштабами. Тут — велика територія: земельна ділянка площею 2 гектари. На ній розміщений цілий майновий комплекс: виробничі споруди площею до 3 тисяч квадратних метрів, стільки ж площ колишніх лабораторних приміщень, окрема котельня, власні водозабір і каналізація, підстанція і т. п. Зручне розміщення: поруч — автотраса і місто Житомир. Загалом цей занедбаний виробничий майданчик займає 7817 квадратних метрів і навіть зараз коштує недешево. Було декілька спроб відновити тут виробництво. Так, у 2005 році одне приватне підприємство звернуло увагу на цей об’єкт і запропонувало налагодити тут виробництво сироваток і вакцин. Але певні несприятливі обставини завадили тоді реалізувати цей проект.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 29 травня 2020