Славетний український меценат, видатний вчений Володимир Антонович Кульчицький відомий на весь світ. Його ім’я асоціюється з такими чеснотами як мудрість, порядність, чесність, добро та благодійність. Саме такою людиною знають Володимира Антоновича і в с. Жеребках, що у Чуднівському районі. Це маленьке українське село отримало друге дихання з того дня, коли Володимир Антонович побудував будинок-музей на честь свого батька Кульчицького Антона Володимировича, видатного вченого, професора, доктора технічних наук. У минулому році рішенням селищної ради одну з вулиць у Жеребках було названо на честь відомого односельчанина, адже Антон Кульчицький народився в Жеребках, але в страшні роки Голодомору ще дитиною змушений був покинути рідне село в пошуках крихти хліба. Без будь-якої підтримки, тільки завдяки своїм розуму, праці й наполегливості він зумів досягти таких висот у науці. Але найбільшою гордістю батьків є їхні діти. І ми з впевненістю можемо сказати, що, дивлячись з небес на свого сина Володимира, Антон Володимирович Кульчицький пишається ним.
Далі — думки людей, які точно знають, що справжня допомога — у добрих справах.

  

ВОЛОДИМИРА Антоновича Кульчицького я знаю кілька років. Мені приємно спілкуватися із цією щирою, доброзичливою, знаючою та мудрою людиною. Він — справжній патріот України і головне — прагне залишити гарний слід на цій землі та хоче передати у спадок любов до рідного краю, своєї Батьківщини. Він сам будує храм своєї душі й хоче, щоб так робили й інші. Володимир Антонович поспішає робити добро, адже знає, що добро все переможе. Гарні справи породжують позитив, радість, задоволення, повагу та любов між людьми.

Благодійність — це добровільний процес, адже не можна примусити людину зробити добру справу, якщо у неї немає цього покликання у серці. Які б не були важкі часи, які б не наставали кризи (фінансові й духовні), Праведний і Всемилостивий Господь посилав і посилає необхідні кошти на підтримання благочестивого і належного функціонування храму.

Володимир Кульчицький є постійним жертводавцем храму Архістратига Божого Михаїла. Хочу навести кілька прикладів його безкорисливої допомоги нашій Православній церкві України.

Хоч релігійна громада в Жеребках — невелика за кількістю вірян, але вона, як і всі інші громади, потребує коштів на розвиток. Люди мають ходити до храму та очищати свої душі й думки, вірити у красиве та добре. Тож перший внесок В.Кульчицький дав на розвиток храму. Іншого разу він виділив кошти на внутрішнє відновлення приміщення церкви. Спільними зусиллями ми поміняли підлогу, відновили стіни та стелю, придбали кілька підсвічників та святих ікон.

Гарним новорічним подарунком було грошове пожертвування нашому храму від В.А.Кульчицького. Хоч нині — зима, але ми вже плануємо найближчим часом перекрити дах у церкві, утеплити зовні приміщення та вівтарну частину зсередини, а також придбати церковну літературу.

Меценат не лише дає гроші, але й змінює суспільство та думки людей. Хочеться, щоб у нашій державі було побільше таких щирих та щедрих віруючих людей, як Володимир Антонович, то Україна як держава розцвітала б швидшими темпами.

Володимир Кульчицький — гідний взірця. Нехай Господь обдаровує його та всю його родину земними і небесними благами, збереже їх на многії та благії літа.

З любов’ю во хресті,
настоятель храму, протоієрей
Володимир СТЕЦЮК
та релігійна громада ПЦУ
в Жеребках.

 

ОСТАННІ роки Жеребкам пощастило, бо у нас з’явився щедрий благодійник, щирий меценат Володимир Антонович Кульчицький. Кілька років тому Володимир Антонович відкрив у селі хату-музей та встановив меморіальну дошку на честь свого батька Кульчицького Антона Володимировича.

Сам Володимир Антонович — надзвичайно гостинна людина; у відкритому ним музеї завжди раді відвідувачам, туристам. Адже він цінує своє родинне коріння, любить самобутню красу сільської природи, яка підживлює його та надихає на гарні справи.

А ще хоче, щоб про це знали, пам’ятали, щоб започаткована ним справа жила вічно, а українські традиції та звичаї передавалися із покоління в покоління.

Благодійник зацікавлений, щоб маленьке село не зникло із мапи України, а жило та процвітало. Тому хоче зробити все від нього залежне, щоб хоч в окремо взятому селі створити гарні умови для проживання. Допомагає і робить багато, щоб зберегти Жеребки як дачний масив, аби люди хотіли жити в батьківських хатах, прагнули працювати на рідній землі, разом розвивали інфраструктуру села.

В нашому селі є дві церкви різних конфесій. Володимир Антонович дбає про духовний розвиток жителів, тому постійно допомагає церквам коштами.

Добро, щирість, мудрість, шляхетність, милосердя, правда, гідність, совість — це якості, без яких не може жити Володимир Кульчицький. Ось приклад: у минулому році Володимир Антонович відкрив теплицю. Вся її продукція йде на благодійність, на будинки для людей похилого віку, школи, дошкільні навчальні заклади.

Нещодавно виділив чималі кошти на придбання табличок з назвою вулиці та номерами будинків. У зв’язку з кодуванням українських телевізійних каналів благодійник вирішив провести в село та в кожну домівку Інтернет. Влітку виділив кошти на облаштування місцевого пляжу та закупив малька в місцевий ставок.

Володимир Кульчицький дбає про дітей, тому облаштував для них спортивний майданчик біля дошкільного навчального закладу. А ще виділив кошти на придбання столів, стільців, гардин у сільський обрядовий зал.

Благодійник постійно виділяє кошти тим людям, які потребують допомоги на лікування, нужденним, малозабезпеченим. До нього постійно ідуть із проханнями, а він нікому не відмовляє, бо віддає тепло своєї душі людям, які його оточують, адже він — людина, покликана творити добро, бо тільки тоді вона стає духовно багатшою та чистішою. Володимир Кульчицький взяв шефство над благодійною організацією «Благодійний фонд «Лікарня Іванопіль», щоб у самотніх, немічних людей теж здійснювалися мрії та надії, щоб кожен день був для них світлим та радісним.

Від імені всіх жителів села щиро вдячний Володимиру Антоновичу за його добрі справи. Нехай людська шана буде подякою йому за плідну працю, чуйність, уміння творити добро. Нехай його справи будуть благородними, рішення — мудрими, думки — високими, а почуття — чистими та щирими.

Олександр СОБОТОВИЧ,
в. о. старости Жеребківського старостинського округу.

 

УЖЕ кілька років у Іванополі функціонує благодійна організація «Благодійний фонд «Лікарня Іванопіль». Можна назвати її благодійною організацією добра та милосердя, бо тут знаходяться 32 підопічних. Це — люди, які за різних життєвих обставин осиротіли та знайшли саме тут другу домівку, де почувають себе захищено. У нас немає відчуття казенності. Тут — затишно, по-домашньому привітно і, зважаючи на профіль цього закладу, не віриться, що тут живуть люди, які колись мали родини, а нині нікому не потрібні.

Ця благодійна організація не існувала б без щедрих спонсорів. Одним із таких є Володимир Антонович Кульчицький, який вже два роки опікуються закладом. Він допомагає не тільки продуктами харчування, меблями, оргтехнікою, але й коштами.

Низький уклін йому за Новорічно-Різдвяні свята. Стареньким у цей період згадуються часи, коли вони разом із сім’ями, в дружньому сімейному колі, відзначали свята. Тож аби нагадати їм про давні сімейні традиції, накрили на Різдво багатий та щедрий стіл із різними традиційними українськими стравами та випічкою. Очі підопічних світилися радістю, з відчуттям того, що вони комусь потрібні. Деякі навіть крадькома витирали сльози. В одних — то були сльози радості, в інших — смутку. Але, дякуючи Володимиру Антоновичу, ми створили теплі та приємні хвилини нашим мешканцям.

Володимира Кульчицького у нас знають всі старенькі. Вони моляться за його здоров’я та вірять, що його щедра душа ніколи не збідніє на добро та милосердя. Адже в світі є найсвятіші людські почуття — доброта, любов, прощення. Їх не купиш у магазині чи аптеці, їх ні в кого не позичиш, їх просто безкоштовно можна набути, прагнучи бути добрим, людяним та милосердним.

Тетяна ПРОНЬ,
благодійна організація «Благодійний фонд «Лікарня Іванопіль».