Фото автора.
Думку колективу музею облрада не почула. Фото автора.

Кінець грудня позначився гучним скандалом у музейній галузі Житомирщини, який сягнув кульмінації на сесії обласної ради. Співробітники Житомирського обласного краєзнавчого музею рішуче протестували проти нав’язування їм кандидатури нового директора. Але програли. Ми спробували розібратися, чому так сталося.

У 2015 році музей очолив Роман Насонов, який раніше не мав жодного дня досвіду музейної роботи, а доти працював клерком в обласному управлінні культури. Після трьох років роботи директором від подав документи на новий конкурс.

Але конкурсна комісія тоді не підтримала його кандидатуру. Тож у вересні 2018 року виконувачем обов’язків директора музею призначили Миколу Весельського — знаного в Україні вченого­орнітолога, який 25 років пропрацював у музеї, а також тричі був учасником антарктичних експедицій на станції «Академік Вернадський». Під його керівництвом музейники працювали більше року. І саме його воліли б у подальшому бачити своїм директором. Вочевидь, їм було що з чим порівняти. Відтак у музеї зібрали підписи на підтримку Миколи Весельського (понад 90% всіх наукових співробітників). Він та Роман Насонов стали двома основними претендентами на посаду директора під час нещодавнього конкурсу.

Конкурс проходив у три етапи. Перший етап — засідання конкурсної комісії. До неї увійшли троє депутатів облради та семеро інших, дотичних до культури, людей. Делегація краєзнавчого музею прийшла на засідання комісії та озвучила свою позицію — за Весельського. Комісія вислухала обох претендентів. І в результаті запропонувала обрати директором... Романа Насонова. Тобто ту кандидатуру, яку більше року тому подібна комісія відхилила. Чому ж так сталося?

На наш суб’єктивний погляд, дехто з членів комісії був заздалегідь «націлений» саме на кандидатуру Насонова. Приміром, історик Геннадій Махорін є його колишнім викладачем в університеті та колегою в декількох міських та обласних комісіях в галузі культури. Інший історик — Іван Ярмошик — також був його університетським викладачем. Депутатка облради Олена Галагуза в одній зі своїх недавніх статей в Інтернеті захоплено називала Насонова «визнаним у регіоні культурним менеджером». А заступнику голови облради Серію Крамаренку (який і очолював конкурсну комісію) під час сесії дехто з депутатів прямо закидав лобіювання окремих кандидатів у подібних питаннях.

На гуманітарній комісії облради, яка зібралася наступного дня після засідання конкурсної комісії, окремі депутати також «продавили» кандидатуру Насонова — попри те, що й туди прийшли працівники музею, благаючи не призначати директором людину, яку не сприймає колектив.

Останньою спробою і прагненням бути почутими для співробітників музею стала сесія облради. Вони (вперше в історії музею!) пікетували будівлю облради та ОДА. Прийшли туди з плакатами на підтримку Миколи Весельського і навіть виступили з трибуни перед депутатами. Частина обранців стали на бік колективу, але більшість депутатів, як виглядало, просто не забажали розібратися у ситуації. Відтак на наступні п’ять років обрали директором краєзнавчого музею Романа Насонова. Музейне «повстання декабристів», таким чином, потерпіло поразку. Якою тепер буде ділова та психологічна атмосфера в музеї — дуже складно сказати. Чи розпочне «новий­старий» директор «репресії» проти працівників, які не побоялися відкрито виступити проти нього — теж невідомо. А Микола Весельський написав заяву на звільнення — відтак музей втрачає унікального фахівця...

Отака неприємна історія. Яка, крім усього, виявила великі вади у процедурі призначення керівників комунальних закладів. За наявності конкурсних комісій та вдаваної демократичності вибору — насправді такий вибір (як стало очевидним)подекуди робиться хитро, кулуарно та заангажовано.

А чи не було б більш справедливим ухвалювати подібні кадрові рішення з урахуванням позицій колективу того чи іншого комунального підприємства? Приміром, конкурсна комісія визначає дві кандидатури, а колектив таємним голосуванням обирає одну з них. Або навпаки — колектив обирає директора, кандидатуру якого схвалюють депутати облради. Тоді процедура була б набагато демократичнішою. А поки що виглядає все так, що комунальним підприємствам та установам депутати облради в окремих випадках нав’язують «згори» керівників, кандидатури яких подекуди викликають у колективах відверте несприйняття. Як це сталося у обласному краєзнавчому музеї.