Валентина Гебрич за роботою. Фото автора.
Валентина Гебрич за роботою. Фото автора.

У хаті Гебричів від підлоги до самої стелі — намальовані господинею картини, на яких — сільські краєвиди, до болю рідні поліщукам пейзажі та квіти: пишні троянди, піони, жоржини, ніжні білі ромашки й синьо-червоні іриси, польове й лісове різнотрав’я і соковита зелень дерев. У серванті й на столах стоять старовинні пузаті глечики, макітри й дзбанки. Поруч із ними — стрункі сучасні пляшки, зі звичайних предметів побутового вжитку перетворені на витвори мистецтва.

Усе це — справа рук Валентини Іванівни Гебрич, людини незвичайної долі. 17-річною вона приїхала з лісового села Андріївки, що на Олевщині, в Стару Котельню, у тодішній колгосп «Більшовик», відомий не лише в Андрушівському районі, а й у всьому Союзі. Його голова Любов Андріївна Любченко, Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР, була справжньою матір’ю для односельців, забезпечуючи їх і роботою, й гідною зарплатою, і пристойними умовами життя. Слава про село гриміла від Карпат до Сахаліна, всесоюзна газета «Правда» якось навіть вмістила великий нарис «У Стару Котельню — на деруни». Цілком зрозуміло, чому з усіх усюд люди тягнулися в це село.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 30 липня 2019

Зимовий день.
Зимовий день.
Батьківське подвір’я.
Батьківське подвір’я.