Придорожні лісосмуги, як і полезахисні, — справжній клондайк для зловживань, адже в цій царині, як кажуть «сам чорт ногу зламає».

Якось ми проїздили по автотрасі поблизу села П’ятигірки Бердичівського району і побачили величезні площі зрізаних придорожніх дерев (переважно тополі), нарахували сотні пеньків.

Відразу виникли закономірні запитання: «Хто прибрав ці тисячі кубометрів деревини? І як розпорядився нею?». Місцеві лісівники повідомили, що до придорожніх лісосмуг ніякого відношення не мають, адже межі їх землеволодінь чітко визначені державними актами, а це — територія і зона відповідальності дорожнього відомства.

За роз’ясненнями ми звернулися до Служби автомобільних доріг у Житомирській області. Прес-служба цього відомства поінформувала редакцію про те, що «Службою автодоріг в області, як балансоутримувачем шляхів державного значення області, було видано лісорубний квиток для зрізання дерев на км 8-11 автодороги Р-31 «Бердичів — Хмільник — Літин» (М 12). Дані роботи погоджено групою Житомирської ОДА та замовлені ДП «Житомирський облавтодор». На цій ділянці дерева, здебільшого тополі, досягли вікової межі та для забезпечення безпеки дорожнього руху й упередження створення надзвичайних ситуацій підлягають зрізу. Крім того, розчищення смуги відводу вимагають нормативні документи ДСТУ. Ці роботи (зрізання дерев) виконуються на відстані 32 метрів з обох боків від проїжджої частини».

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 07 червня 2019