Фото автора.
Фото автора.
Лише окремі сільгосппідприємства в області на сьогодні займаються виробництвом хмелю, хоча ще 20 років тому Житомирщина постійно була на лідируючих позиціях у державі за розмірами засаджених хмелешпалерами площ. Високою була і якість житомирського хмелю, про це свідчать відзнаки і нагороди, отримані хмелярами на європейських і міжнародних аграрних виставках. Тоді держава потужно підтримувала хмелевиробництво і, як кажуть, високо тримала славу і марку українського хмелю, базовою територією якого була саме наша область. Яскравий приклад: у двох районах — Олевському і Лугинському — в кінці 80­их — на початку 90-­их років минулого сторіччя було створено декілька десятків державних хмелерадгоспів, які більш як наполовину забезпечували вітчизняний ринок необхідними хмелесумішами. Чимало хмелепродукції тоді навіть експортувалося нашим європейським сусідам.

Нині від колись процвітаючої галузі майже нічого не лишилося: хмелеплантації занепали, частина хмільників були безтолково розпайовані, а десятки високотехнологічних хмелесушарок і комбайнів розкурочені, по­варварськи знищені. Щоправда, деінде невеликі хмелевиробництва зараз все ж можна побачити, але ініціаторами їх створення є, як правило, іноземні інвестори, що ризикнули вирощувати хміль на українських землях.

Ми побували у Бердичівському районі. Раніше про «рейський», «гальчинський» чи «райгородокський» хміль знала вся Україна. Нині ситуація дещо інша.

— Зараз у Бердичівському районі хмільники розмістились на площі 51 гектар, — стверджує головний спеціаліст відділу агропромислового розвитку Бердичівської райдержадміністрації Сергій Петренко. — Із них у плодоносному стані — всього 47 гектарів. Хміль вирощують декілька сільгосппідприємств: ПП «Зарічне», фермерське господарство «Еліта­хміль» та ПП «Гальчин­агро». Середня його врожайність по району становить 12,8 центнера з гектара, торік було зібрано загалом 604 центнери.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 24 травня 2019