Голова фермерського господарства «Вітам» Олександр Дмитрук з села Клітища Черняхівського району вже три роки не оре грунт навесні. Мало того — на своїх полях він абсолютно не використовує добрив. Жодних! Але врожаї має дуже гарні. Як йому це вдається? Завдяки забутій технології вирощування рослин, яку понад 120 років тому запропонував український науковець.

— Почав я з вирощування свиней, було це ще у 2005 році, — розповів «Житомирщині» Олександр Дмитрук. — А згодом зайнявся й рослинництвом. Взяв в оренду близько 100 гектарів землі. На своїх полях вирощую три культури в сівозміні. Три роки сію сою. Наступний рік — пшеницю, а далі — два роки сію кукурудзу.

У 2014 році я дізнався про технологію Івана Овсінського – українського вченого-аграрія, який запропонував її ще у 1897 році. Я знайшов його книгу, уважно прочитав. І зрозумів, що це — моє.

— Якими є головні принципи цієї технології?

— Перший з них — це повна відмова від плуга і глибокої оранки. Іван Овсінський доводив, що коріння рослин може саме розпушувати грунт. Не потрібно нічого перевертати зайвого, бо цим лише шкода робиться. І мікроорганізмам, які живуть у грунті, і мікрофлорі, яку вони утворюють.

Другий принцип — це розпушування землі плоскорізним грунтообробним агрегатом лише на 5-6 сантиметрів углиб. Відтак після цього на полі утворюються дві поверхні. Верхня — пухка, а нижня — тверда. Пухка поверхня, мов шуба, тримає вологу внизу. І одночасно захищає від прогрівання грунт зверху. У цю порожнину проходить тепле повітря, воно конденсується на твердій поверхні, тому нижня поверхня — завжди волога. Незалежно від того, чи були опади, чи ні.

Третій принцип — власне посів. Він має бути смуговий, а не стрічкою, як прийнято зазвичай. Ширина смуги має бути 15-20 сантиметрів, і стільки ж — міжряддя. Це створює «крайовий ефект» — рослина відчуває поруч мовби край поля. Коли у стрічці рослини проростають — вони не відчувають конкуренції. Але пізніше вони відчувають, що з одного боку є інші рослини, а з протилежного — є вільне місце, де можна взяти поживні речовини. Відтак посилюються конкуренція і ріст. І рослина, яка росте в таких умовах (з одного боку — сусідні рослини, а з іншого — «край поля»), в результаті дає насіння багато, і воно досить крупне.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 17 травня 2019