Століття газети «Житомирщина» — це столітній літопис історії області, життя якої відображається на її сторінках. Започатковане наше видання газетою радвійськревкому, що називалася «Вісті — Известия», перший номер якої вийшов 17 березня 1919 року.

У більш широкому історичному плані, зрозуміло, і раніше були друковані видання, в яких висвітлювалися життя краю, діяльність місцевих органів влади й самоврядування. Зокрема, ще у січні 1838 року почала виходити газета «Волынские губернские ведомости». Вона поширювалася на Житомирщині, Рівненщині та Волині, що входили тоді до складу Волинської губернії з центром у Житомирі. Однак ми дотримуємося традиції, за якою більшість обласних газет колишнього Радянського Союзу такого статусу як «Житомирщина» в цей період відзначали чи відзначатимуть свої столітні ювілеї.

Та повернемося до газети «Вісті — Известия». Не лише тому, що це був історичний початок газети «Житомирщина». Уже у першому своєму номері «Вісті — Известия» найважливішими завданнями державотворення називали встановлення скрізь належного порядку, боротьбу «за порядність у великому і малому, зміцнення дисципліни й відповідальності кожного за доручену справу». Хіба не актуально звучать ці слова столітньої давнини сьогодні? До речі, у десятому номері ця газета робила акцент на завданнях освіти й виховання, наголошуючи: «…на Вкраїні діти українського народу повинні навчатися на материнській мові».

Серед засад, закладених нашими попередниками сторіччя тому, яких ми дотримуємося й сьогодні, були також міцні зв’язки з читачами, постійна робота з авторським активом. Так само, як і тоді, не уникаємо гострих питань, прислухаємося до побажань, порад, пропозицій читачів.

Назви провідної газети області у різні періоди змінювалися декілька разів. Зокрема, «Вісті — Известия» поступилася місцем виданню «Волинський пролетарій», з серпня 1924 року цю естафету продовжила газета «Радянська Волинь», з листопада 1937 року виходила газета «Червоне Полісся». Під час фашистської окупації газета випускалася у партизанських лісах, з великим ризиком доставлялася й поширювалася підпільниками. З грудня 1943 року виходила газета «Радянська Житомирщина». До речі, так її за звичкою дехто називає і дотепер. Та у 90-ті ця назва чомусь перестала подобатися керівництву, тож у 1997 році депутати обласної ради проголосували за назву «Житомирщина».

Зрештою, справа — не в назві, а в авторитеті, який має газета у читачів. А він у «Житомирщини» — дійсно високий. І заслужила вона його тим, що впродовж усієї своєї історії активно сприяла розвитку в області економіки й культури, зростанню добробуту земляків, підтримувала прогресивне й передове, відстоювала інтереси людей праці й тих, кого сьогодні називають соціально незахищеними. І намагалася ніколи не зраджувати здоровому глузду.

На долю редакції випало чимало випробувань: репресії 30-их років, трагічні втрати у Великій Вітчизняній війні, буремні 90-ті, зрештою — реформування комунальних ЗМІ. Та редакційний колектив завдяки згуртованості, самовідданості, високому професіоналізму з честю долав і долає труднощі, не заграючи ні з владою, ні з олігархами, ні з опозицією. Пригадаймо лише, як «звучала» «Радянська Житомирщина» на весь СНД у 90-их роках, як «активісти» палили номери газети біля входу до редакції, бо ми відмовлялися чорне називати білим, незважаючи на тиск, як мовиться, і справа, і зліва, і зверху, і знизу.

Або факт з новітньої нашої історії. Щоб перереєструвати газету відповідно до вимог Закону «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», нам довелося у грудні минулого року, після півторарічної тяганини з формального по суті питання, звертатися до суду з позовом до колишнього співзасновника газети — облдержадміністрації, бо існувала реальна небезпека того, що видання зі столітньою історією з початку нинішнього року позбавлять реєстраційного свідоцтва, а значить — і права на випуск. Приклади такі, на жаль, в Україні є.

До речі, нещодавно з’явилися досить несподівані свідчення великого авторитету нашої газети і того, що люди нам дійсно довіряють. Ідеться, приміром про газетки під назвами типу «Житомирщина — тиждень», «Нова Житомирщина», зображення заголовків яких дуже схожі на заголовок справжньої «Житомирщини». Ці політичні агітки ніякого відношення до газети-ювіляра не мають.

Провідними напрямками змісту газети «Житомирщина» за всю її історію були, зокрема, розвиток економіки області, соціальний захист, проблеми екології. Наприкінці 30-их років газета «Червона Волинь» була удостоєна честі стати учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві за активну підтримку передовиків змагання. У 60 — 70-их роках, коли в області споруджувалися й набирали потужності великі промислові підприємства — «Електровимірювач», «Промавтоматика», льонокомбінат, заводи хімволокна, огороджувальних конструкцій та інші — газета активно включилася в цей процес індустріалізації. Навіть створила виїзну редакцію на будівництві заводу верстатів-автоматів і регулярно висвітлювала ту масштабну роботу в спецвипусках. Свого часу серед небагатьох обласних газет «Радянську Житомирщину» було нагороджено орденом «Знак Пошани» та відзначено Почесною грамотою Президії Верховної Ради СРСР.

У 70 — 80-их роках «Радянська Житомирщина» потужно вела екологічну тематику. Впродовж більш як двох десятиліть вона посідала першість у Всеукраїнському конкурсі друкованих видань з охорони природи.
Наше видання сьогодні — єдина з газет обласного рівня, що випускаються на Житомирщині, виходить двічі на тиждень грамотною українською мовою, дає найбільше конкретної позитивної інформації з місць. Нас читають практично в усіх населених пунктах області. Намагаємося оперативно та об’єктивно висвітлювати непросте сьогодення.

Нинішній редакційний колектив бере приклад зі своїх попередників, береже й розвиває кращі традиції. Склад його поступово оновлюється, нині формується сплав досвіду і молодих талантів.

Пишаємося тим, що сотні родин передплачують газету «Житомирщина» десятиліттями, з покоління в покоління. Вдячні за таку довіру. Дорожимо підтримкою багатьох громад і трудових колективів. Маємо надію, що спільно ми робитимемо правдиву, цікаву, корисну, близьку та зрозумілу нашим землякам газету й у другому столітті її існування.