Швеція. Гетеборг. Більше 1 хвилини газувати заборонено.
Швеція. Гетеборг. Більше 1 хвилини газувати заборонено.

(Закінчення. Початок у номері за 17 липня та 24 липня).

Сміття — за валюту

Всі ми знаємо, що в наш час однією з найважливіших складових умов здорового способу життя і самого здоров’я людини є чистота середовища, в якому вона живе. Скандинавія в цьому відношенні є ідеальним зразком. Мешканці трьох країн стали справжніми фанатами турботи про здорові повітря, воду, землю. Щонайперше це помітно у вирішенні сміттєвої проблеми.

— Її в нас, — запевнила шведський екскурсовод Катерина, — практично немає. Зате..., — вона швидко порахувала на пальцях, — у мене вдома є дев’ять відер для сміття. Для скла — темного і світлого окремо, для пластикового посуду, для паперу, для картону й рекламної продукції, для харчових відходів, для ганчір’я, для залізних банок, для відпрацьованих батарейок і — для всього іншого.

Бачачи наше здивування, екскурсовод пояснила, що найменше недотримання роздільного збирання сміття тягне за собою великий штраф. І що за рік за вивезення й утилізацію сміття з приватного будинку вона платить 400 євро.
Індустрія переробки вторсировини у Швеції є однією з найпотужніших, забезпечуючи країну біопаливом, а також експортом переробленого сміття для тих же потреб в Австрію. На цьому заробляється валюта. У стокгольмських магазинах стоять автомати зі збирання пластикового посуду. Вкинув пластикову пляшку — отримав 1 євро. Чимало людей цим і займаються: підбирають кинуті на вулиці пляшки і несуть в автомат. Як запевнила екскурсовод, не стільки, щоб отримати євро, а з турботою про навколишнє середовище.

Вулиці в Стокгольмі та й у всіх інших скандинавських столицях вимощені бруківкою. Взимку там дуже слизько. Тож при переробці каміння не втрачається жодна крихта. Перемеленим відсівом посипається бруківка. Навесні його збирають, просушують, складують і наступної зими використовують знову.

Швеція. На вулицях міста безліч урн для сміття і жодного недопалка на землі.
Швеція. На вулицях міста безліч урн для сміття і жодного недопалка на землі.

Екскурсовод із гордістю назвала цифри: 99,9% вторсировини у Швеції переробляється і 52% енергії виробляється завдяки відновлювальним технологіям. І ще одне: при в’їзді на територію Швеції нас попередили: у всіх трьох країнах воду можна пити просто із крана. Воно й не дивно, адже вона там проходить 16 ступенів очищення і не хлорується.

Ще одна сфера турботи про довкілля — це масове пересідання шведів, норвежців і данців на електромобілі. Щоб стимулювати до використання їх, норвезькі електромобілі «Тесла» звільнені від усіх податків — дорожніх, на паркування та ін. А розмитнення звичайного паливного автомобіля, особливо престижних марок, обходиться у 100 — 200% його вартості. Тому на шляхах країни їх зустрінеш нечасто, в основному — прості моделі. На електродвигунах плавають кораблики по фіордах: вони не залишають після себе хвилі й нітрохи не забруднюють ці унікальні водойми. А члени норвезького парламенту зобов’язані їздити на роботу лише на велосипедах.

Навіть у тунелях, яких на території Норвегії — багато десятків, повітря, насичене вихлопними газами, проходить кілька ступенів очищення. Якщо ж тунель — на території міста, очищене повітря відкачується й виводиться за межами міста.

Дбаючи про чистоту повітря та й щоб убезпечити себе від стояння в автомобільних пробках, для данця цілком нормально проїхати 20 — 30 км на роботу на велосипеді, для чого і на міжміських, і на міських шляхах створені спеціальні велосипедні доріжки. У Копенгагені взагалі дуже важко припаркуватися автомобілям, тому сюди із передмість на роботу їздять переважно на велосипедах. Якщо ж добиратися в приміському поїзді, то й тут є спеціальні вагони, де можна поставити «двоколісного коня».

Співучасть і взаєморозуміння

Така державна політика в різних галузях життя трьох країн знаходить підтримку громадян і спонукає їх, так би мовити, до співучасті. Про довкілля вже йшлося. А ось іще цікаві факти. І тут доведеться розпочати зі столиці Латвії Риги, звідки стартувала мандрівка нашої туристичної групи. На старовинній площі міста стоїть неймовірної краси так званий Будинок «чорноголових», зведений кілька століть тому. Під час війни він був зруйнований, але латиші вирішили відбудувати цю архітектурну реліквію. Кожен житель міста купив одну цеглину за 1 лат і відроджений Будинок «чорноголових» сьогодні знову милує око латишів та гостей з усього світу. У Швеції за кошти від проведеної лотереї побудували Королівський драматичний театр. Там же, у Швеції, кожен житель Стокгольма придбав за 25 крон мідну пластинку, якими, із зазначеними на них іменами жертводавців, вкрили дах будівлі, в якій тепер відбувається вручення Нобелівської премії.

Свою співучасть у житті старих, немічних людей виявляють студенти Данії. Їм надається безкоштовне житло в будинках для престарілих взамін на те, що вони щодня протягом однієї години спілкуються зі старенькими. Ті мають добрі умови життя, належний догляд, не вистачає лише живого спілкування. Юнаки і дівчата дарують його їм дуже охоче.

Узагалі ж у скандинавських країнах утверджується дух соціального партнерства між громадянами, державою і роботодавцями. У Швеції, де відпустка працюючої людини триває від п’яти до восьми тижнів залежно від стажу, кваліфікації, специфіки роботи, роботодавець не має права не відпустити працівника у відпустку тоді, коли той забажає. Профспілки, які тут функціонують цілком автономно, жодним чином не входять до структури виробництва, одразу ж стануть на захист людини. Тому, пояснила екскурсовод, роботодавцю краще шукати розумний компроміс. Один із них — у найбільш прийнятний для відпочинку період закрити офіс, контору, кафе, магазин, майстерню і т. ін. Така практика виправдовує себе, особливо в «спальних» районах великих міст.

А, скажімо, в музеях, ресторанах і навіть у мерії у відпускний період охоче підробляють студенти.

У Норвегії, де клімат значно суворіший, роботодавці разом із профспілками йдуть на те, щоб за бажанням працівника скорочувати йому робочий день у разі, якщо він виконує свою роботу в повному обсязі, з виплатою йому за повний робочий день.

...700 років тому в Данії був прийнятий перший Звід законів країни. Перший його рядок був такий: «За законом треба країну будувати». Данці, норвежці, шведи (а історія цих народів дуже переплетена) пишаються тим, що їхні закони і держави служать громадянам, а громадяни живуть за законами. Тому, наприклад, служити у війську — це для данця велика честь і удача. Тому, хто дуже цього хоче, треба діждатися своєї черги. В результаті матимеш 1,5 тис. євро заробітної плати, а після демобілізації — великі життєві перспективи.

І справжньою національною гордістю данців є діяльність 80 тисяч волонтерів, яких можна викликати й отримати допомогу в найрізноманітніших складних ситуаціях. Це, переконувала нас данський екскурсовод Ілона, — справді патріотично. Бо не красиві слова, не мітинги й галасування допоможуть нам жити щасливо, спокійно, впевнено, а наша спільна робота.

...Повернувшись у Мінськ, звідки формувалася наша туристична група турагенцією «Екотур-6», на одній із вулиць побачила яскравий банер із написом: «Білорусія — країна щастя». І подумалося: коли ж наша держава хоча б наблизиться до нього?..